Literariness Revisited: Deviation vs. Entrenched Ideas

‘Literariness’ basically means foregrounding. In this study it means: presenting a view that deviates from entrenched opinions. A poem by Emily Dickinson was manipulated: apart from the original version we constructed two versions which changed to entrenched ideas. Readers rated their reactions on 6 aesthetic dimensions, each comprising 5 Likert scales. Finally, they compared the three versions

Literariness in Readers’ Experience. Further Developments in Empirical Research and Theory

In the past, several studies have found empirical support for the psychological notion of foregrounding. In this article we will present the results of a series of reading experiments investigating descriptive and evaluative reader reactions to poems, both in their original form (containing rather heavy foregrounding, both deviation and parallelism) and versions from which all foregrounding has been removed. In this sense the research presents a replication of earlier experiments as well as a comparison with some more recent ones that failed to find empirical evidence for the notion of foregrounding. It will also cast light on Bortolussi and Dixon’s (2003) ‘rereading paradigm’. The results will be combined with a reconsideration of the concept of literariness, which will be confronted with the variety within a reader population, as well as with the diversity within a text corpus. The latter will be confronted with Van Peer’s (1991) effort to develop a descriptive definition of literature, incorporating the heterogeneous nature of the corpus of texts that are regarded as literary. Revisiting these aspects of texts and their reception may illuminate persistent problems in the theory of literarinessУ минулому ціла низка досліджень надала емпіричного підтвердження психологічному феномену висунення. У запропонованій статті автори презентують результати серії експериментів, що були спрямовані на вивчення описових і оцінних реакцій читача на поетичні тексти – як в їх оригінальному варіанті, сповненому експліцитного висунення у формі девіації та паралелізму, так і зманіпульованих версій, у яких таке висунення було вилучено. У цьому сенсі презентоване дослідження є реплікацією попередніх експериментів. Воно також має на меті порівняння отриманих результатів із висновками інших розвідок, що, на відміну від попередніх, не знайшли емпіричного підтвердження феномену висунення. Додатково розвідка покликана стати внеском у розбудову ідеї про «парадигму повторного читання» М. Бортолуссі і П. Діксона (2003). Автори поєднують презентацію результатів експериментів із теоретичним переосмисленням концепту літературності, який буде проаналізовано на прикладах різних читацьких спільнот і текстів. Такий підхід буде співвіднесено із спробою В. ван Піра (1991) розробити універсальне визначення літератури, яке б ураховувало гетерогенну природу всього корпусу текстів, що вважаються літературними. Переосмислення таких аспектів художніх текстів та їх рецепції може певною мірою пролити світло на існуючі проблеми теорії літературності

What Literature Does to Our Emotions, and How Do We Know? Empirical Studies Will Tell

The general feeling of malaise, if not crisis, in Literary Studies forces us to urgently look for solutions that will bring the discipline forward. This article is a call for a concentration on fundamental issues in the study of literature, and at the same time for a more rigorous and accountable methodology in studying both the content and the form of literary texts as well as readers' reactions to them. Some illustrations of work in the area of Empirical Study of Literature are provided, showing how fiction is a powerful regulator of human emotion, especially by formal features of the text. Case 1 reports a study which looks at the influence of narrative perspective (internal focalization in the first place) on judgements of readers. Case 2 delves into the textual ingredients by which readers' absorption in a narrative world is enhanced. These ingredients are foremost of a kind that goes under the name of "foregrounding" devices in literary studies. The conclusion from the research is that texts that are rich in foregrounding are better able to elicit a more complex response , i.e., a more powerful impact, from readers. In its turn Case 3 looks at how readers react to literary pieces dealing with deep human suffering. The findings indicate that literature is able to evoke strong feelings of empathy through its formal make-up. The results also support the argument that one's exposure to literature is the main variable to have an impact on prosocial behaviour, irrespective of personality, gender, age or social situation. Thus we claim that literary texts exert a powerful influence on readers' value sharing, absorption and empathy, and the impact can only be studied empirically. The article shows a way out of the current crisis, not by just opening up a new fashion, in which literary texts are "interpreted" in yet another way, mostly academically, but by taking literary texts seriously in their workings on the minds and hearts of readers - which is ultimately what texts are written for.Усвідомлення проблем, або навіть кризи, у сучасному літературознавстві стимулює вчених до пошуку рішень, які б сприяли прогресу галузі. Ця стаття закликає зосередитися на фундаментальних засадах вивчення літератури і застосовувати більш жорстку та контрольовану методологію у вивченні як змісту, так і форми художнього тексту, а також реакції читача на нього. У статті наводиться низка прикладів досліджень, які демонструють, що художня література є важливим регулятором емоцій людини, особливо завдяки формальним ознакам тексту. У прикладі 1 описується розвідка, присвячена впливу наративної перспективи (зокрема внутрішньої фокалізації) на судження читачів. Приклад 2 зосереджено навколо рис тексту, за рахунок яких поглиблюється занурення читача у наративний світ і які у літературознавчих студіях традиційно пов’язують із явищем висунення. Аргументується, що тексти, позначені значним ступенем висунення, викликають більш складну реакцію з боку читача і у такий спосіб справляють сильніший вплив на респондентів. У свою чергу у прикладі 3 вивчається реакція читачів на художні твори, присвячені глибоким людським стражданням. Висновки вказують на те, що завдяки своїм формальним рисам художня література у змозі викликати у читачів потужне почуття емпатії. Результати підтверджують точку зору про те, що саме звернення до художнього тексту є головним важелем впливу на просоціальну поведінку людини, який не залежить від її особистісних рис, статі, віку або соціального статусу. Отже, стверджується, що художні тексти справляють значний вплив на формування спільних цінностей, наративне поглинання і емпатію читачів, і науково вивчати такий вплив можливо лише за умов застосування емпіричної методології. У статті пропонується шлях виходу із сучасної кризи літературознавства, і не лише через відкриття нової академічної парадигми інтерпретації художніх текстів, але й за рахунок розуміння літератури як механізму раціонального та емоційного впливу на читачів – адже саме це є магістральним завданням літературної творчості.Осознание проблем, или даже кризиса, в современном литературоведении стимулирует учёных к поиску решений, которые бы способствовали прогрессу отрасли. Эта статья призывает сосредоточиться на фундаментальных принципах изучения литературы и применять более жёсткую и контролируемую методологию в изучении как содержания, так и формы художественного текста, а также реакции читателя на него. Приводятся примеры исследований, показывающих, что художественная литература может существенно влиять на эмоции человека, особенно благодаря формальным характеристикам текста. В примере 1 описывается работа, посвящённая влиянию нарративной перспективы (в частности внутренней фокализации) на суждения читателей. Пример 2 сосредоточен вокруг особенностей текста, за счёт которых углубляется поглощённость читателя нарративным миром, что в литературоведческих исследованиях традиционно связывают с явлением остранения. Приводятся аргументы в пользу того, что тексты, маркированные высокой степенью остранения, вызывают более сложную реакцию со стороны читателя и таким образом оказывают более сильное влияние на респондентов. В свою очередь в примере 3 изучается реакция читателей на художественные произведения, посвящённые глубоким человеческим страданием. Выводы указывают на то, что благодаря своим формальным характеристикам художественная литература в состоянии вызывать у читателей мощное чувство эмпатии. Результаты подтверждают тезис о том, что обращение к художественному тексту является главным рычагом влияния на просоциальное поведение человека, вне зависимости от его личностных черт, пола, возраста или социального статуса. Таким образом, утверждается, что художественные тексты оказывают значительное влияние на формирование общих ценностей, нарративную поглощённость и эмпатию читателей, а научно изучать такое влияние возможно лишь при условии применения эмпирической методологии. В статье предлагается путь выхода из современного кризиса литературоведения, и не только за счёт открытия новой академической парадигмы интерпретации художественных текстов, а за счёт отношения к литературе как к механизму рационального и эмоционального воздействия на читателей – ведь именно это и является магистральной задачей литературного творчества

Invisible Net

In the past, several studies have found empirical support for the psychological notion of foregrounding. In this paper we will present the results of a reading experiment investigating descriptive and evaluative reader reactions to a poem, both in its original form (containing rather heavy foregrounding, both deviation and parallelism) and a version (from which all foregrounding has been removed). In this sense the research presents a replication of earlier experiments as well as a comparison with some more recent ones that failed to find empirical evidence for the notion of foregrounding. It will also cast light on Bortolussi and Dixon’s rereading paradigm. The results will be combined with a reconsideration of the concept of literariness, which will be confronted with the variety within a reader population, as well as with the diversity within a text corpus. The latter will be confronted with Van Peer’s (1991) effort to develop a descriptive definition of literature, incorporating the heterogeneous nature of the corpus of texts that are regarded as literary. Revisiting these aspects of texts and their reception may illuminate persistent problems in the theory of literariness

So Sincerely, So Tenderly. Foregrounding in Pushkin’s “I Loved You”

In this chapter we provide an answer to the question why this particular poem, “I Loved you” by Pushkin, has become so famous. It doubtlessly belongs to the canon of literary love poems in the Russian language. But why? Its fame seems to be in flagrant contradiction with its simplicity. Indeed, many readers may not perceive anything particularly “literary” in the language of the poem. In what follows, we argue that this is a mistake, and that the greatness of the poem lies exactly in the illusion of simplicity that Pushkin creates, while at the same time expressing the deepest emotions to which lovers are able. Addressing the question of how we can verify our argument, we offer some examples of empirical methods by which one can investigate the reaction of readers to the poem

Reading and Rereading: Insights into Literary Evaluation

In this paper we argue that the long-term evaluation of literary texts rather privileges their formal and structural aspects, but to a lesser degree the content. As external and internal reasons for literary evaluation are distinguished, the latter are privileged while the former will only last as the themes and the external reasons remain, which means they are transient and do not lead to long-term evaluation of literary products. At the same time it is the second type of internal reasons – the form and structure of a literary work – that plays a role and contributes to canon formation. Hence we present the results of some experiments in which two different groups of participants (university students and older people in a convenience sample) in two cultural settings read three texts (one popular fiction and two canonical ones) several times and answered the three questions derived from the “rereading paradigm” by Bortolussi & Dixon (2003). As an additional measure to check the participants reading habits, in Study 1 the ART test from Stanovich et al. (1995), adapted for a Ukrainian audience, was employed. The results, which did not corroborate the predictions, are discussed and confronted with some insights into the theory of literary evaluation

Anyone Came to Live Here Some Time Ago: A Cognitive Semiotics Approach to Deviation as a Foregrounding Device

About half a century ago, a little revolution in literary studies took place. Following the ideas of the Russian Formalists and Prague tructuralists, a more rigorous approach to the study of literary texts was proposed. One of the major discussions turned around e.e. cummings’ “anyone lived in a pretty how town”, especially about the heavy foregrounding in the poem. Initially, the debate was one of conceptualization and the framing of the function of literary analysis, and no effort was made to investigate the effects of the deviations empirically. This is where our research starts. In this paper we argue that the value of literary techniques lies in the effects they create in readers. Hence we will show the results of an empirical study in reactions to the poem by cummings, which will illuminate the way in which beginning vs. advanced EFL students react to foregrounding devices in the text

The REDES project: A follow-up after 10 years

The presentation assesses the final outcome of the international REDES (Research and Development in Empirical Studies) project. Founded in 2002, for about a decade it functioned to promote the investigation of culture, literature, language and media from a multicultural perspective. More than stimulating research by (especially) beginning students, it aimed at helping them become autonomous researchers by way of using empirical methods. Our aim is to see how participants benefited from this experience after over a decade. To this end, 53 REDES participants from three regional groups (Brazil, Germany and Ukraine) answered a questionnaire about how they saw the project in terms of its effect over their lives and careers. The results from the data analysis indicate that not only many participants felt motivated to pursue further degrees and develop other research projects, but they acquired many skills which have been considerably influencing their careers in different fields of action

Distressful Empathy in Reading Literature: The Case for Terror Management Theory?

This article will investigate the extent to which predictions of Terror Management Theory also hold on reading literature. Indeed, death is ubiquitous in fiction. But does reading about it cause the same reactions as those predicted by Terror Management Theory? To answer this question, five reading experiments were carried out. The hypothesis, developed in the framework of Terror Management Theory, that direct confrontation with one’s mortality strengthens both prejudices against outsiders and enhances in-group values, was tested. Contrary to initial expectations, the results did not confirm the predictions, casting a shadow over the hypothesis of distressful empathy. This raises the question whether mortality salience in literary texts is different from other such confrontations. This leads us to the question why people indulge in such distressful emotions. It will be argued that confrontation with death in literature may actually relieve the tension produced by mortality reminders. This perspective may be linked to Aristotle’s notion of catharsis.Статтю присвячено вивченню ступеня придатності висновків теорії керування страхом смерті до читання художнього тексту. Насправді, у літературі опис смерті є непоодиноким, але чи викликає читання про смерть ті ж самі реакції, про які постулюється у теорії керування страхом смерті? Щоб отримати відповідь на таке запитання авторами було проведення п’ять експериментів, у яких перевірялася гіпотеза, розроблена у межах теорії керування страхом смерті, про те, що безпосереднє зіткнення із смертністю підсилює упередженість по відношенню до чужинців і підвищує внутрішньогрупові цінності. На відміну від наших очікувань, результати експериментів не підтвердили таке припущення, і це ставить під сумнів гіпотезу про трагічну емпатію. Постає питання про те, чи відрізняється усвідомлення власної смертності, яке викликає художня література, від інших випадків зіткнення зі смертю, і це викликає запитання, чому читачі прагнуть зануритися у настільки трагічні емоції. Автори статті роблять припущення про те, що зіткнення зі смертю у художньому тексті може зменшити психологічне напруження, яке зазвичай викликають інші нагадування про смерть, і така перспектива може бути пов’язана із аристотелівським поняттям катарсису

Long-term research assessing in the humanities: a case study

It is common practice in academic research projects to present final assessment by means of reporting and evaluating results. More often than not, these reports tend to focus on the quantity and quality of the knowledge acquired, and very little (if any) attention is given to the impact the research may have had on the researchers themselves. In an institutional setting where students participate in research, this may be a missing link in the educational chain. The case study described here tried to fill this gap by showing the changes effected by a project investigating literature and language from a multicultural perspective. More than stimulating research by students in different countries, it aimed at helping them become autonomous researchers using empirical methods. We argue that instead of lectures and seminars, the educational quality of the humanities will be greatly enhanced if we turn to our students doing research themselves. We counter the argument that students are not able to do so with reference to a ten-year project we were engaged in, together with our students, between our three universities. We describe the methods along which our students cooperated with each other in conceptualizing, carrying out and reporting on their research. Feedback from 53 participants indicates that not only did the project motivate them to pursue further academic degrees, but the skills they acquired considerably influenced their future in many different fields. Though the design of this study does not allow us to determine any causality in the effects of the program, we argue that the results are nevertheless highly suggestive of the program’s both motivational and intellectual success